Оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців.

Статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено право осіб на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, що є однією з найважливіших гарантій прав громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні.

При цьому закон передбачає два способи оскарження адміністративний (до вищестоящої посадової особи) та судовий (до суду).

Стаття 40 Конституції України встановлює основоположні засади адміністративного порядку оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців та передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Стаття 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість боржника та стягувача подати скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Вищевказана норма закону визначає вимоги до скарги, яка подається до начальника відповідного органу державної виконавчої служби та передбачає, що скарга подається в письмовій формі та повинна включати:

- назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

- точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

- реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

- зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

- виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

- підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у зазначеній частині третій статті 85 Закону України «Про виконавче провадження», розглядаються начальником органу державної виконавчої служби, у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

З метою забезпечення законності при вчиненні виконавчих дій директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції та його заступники, начальники відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Правовою основою судового способу оскарження дій державного виконавця є стаття 55 Конституції України, якою кожному гарантовано право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

Відповідно до вимог статті 85 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів подаються до господарського суду.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський суд – ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії (бездіяльність) неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.

Якщо оскаржувані дії були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, і права та свободи скаржника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні скарги.

Гетманцева Т.С., провідний спеціаліст відділу організації виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України